Нетрадиционная медицина

ВЕРБАЛЬНА МАГІЯ ЯК ОДИН З ВИДІВ НАРОДНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ

"їЛагія — один з необхідних компонентів практики на­родного лікування усіх народів, цікавий збереженням пережитків давнього світогляду, дохристиянських зви­чаїв, ритуалів. Магія виникла як результат безсилля людини перед грізними силами природи. Неспроможна зрозуміти її закони, людина наділяла незнані їй явища навколишньої дійсності людськими рисами, одухотво — рювала їх, населяла світ надприродними істотами, ду­хами.

Виникнувши як спроба пояснити найбільш незрозу­мілі явища природи, анімізм наклав езій відбиток на народні медичні знання. В народній уяві хвороби роз­глядалися як живі істоти, мислились персоніфіковано або взажались впливом на організм злого духа.

В народній медицині східних слов’ян, як і в інших народів, магічні методи лікування займали помітне міс­це, поєднуючись та переплітаючись з раціональними засобами. В цьому нас переконують численні етно­графічні матеріали, зібрані на східнослов’янській тери­торії в другій половині XIX — XX ст., і тому не можемо погодитися з думкою тих радянських дослідників, що схильні розглядати лікувальну магію як окремий тип емпіричної медицини, повністю протилежний «власне народній» традиційно-побутовій медицині Магічні за­соби виступають паралельно з ліками рослинного, тва­ринного та мінерального походження, дуже часто, як уже зазначалось, переплітаючись між собою, і розгля­дати їх треба не інакше як один з компонентів народної медицини.

З видів магічних засобів тут, як і в інших слов’ян 2, поширена була катартична (очищувальна) магія, спря­мована на виведення хвороби з організму, очищення його від неї. До катартичної близька за дією контактна, що полягала в безпосередньому контакті носія магічної сили з хворим. Різниця між ними, як слушно зауважив С. Токарев, полягає в тому, що катартична має на меті очистити людину від чогось небажаного, дії ж контакт­ної спрямовані на те, щоб через безпосереднє зіткнення з хворим передати йому певні позитивні можливості 3. Не менш поширеною була парціальна магія, при якій магічна дія спрямовується не на самого хворого, а на предмет, що належить йому (частини його одягу, во­лосся, нігті тощо). В даному випадку діяв принцип: частина замінює ціле. Дуже поширеним було лікування за принципом імітативної магії, основаної на аналогії (подібне лікує подібне). Цей вид магії близький до парціальної і часто переплітається з нею. Якщо в обря­дах парціальної магії діє принцип — частина заміняє ціле, і при цьому дія переходить на хворого через якусь частину його одягу або предмет, що був у зіткненні з хворим, то при імітативній — дія переходила на хво­рого за принципом подібності. Поширеною була й вер­бальна, або словесна, магія. Рідко будь-який з названих видів виступав в чистому вигляді. Усі вони, як правило, перепліталися між собою, дуже часто поєднуючись з раціональними засобами.

З усіх видів лікувальної магії, без сумніву, одна з найцікавіших, найпоширеніших в усіх слов’ян і най­давніших — вербальна. За свідченням Б. О. Рибакова, замовляння своїм корінням сягають первіснообщинно­го ладу 4. Цей вид лікувальної магії цікавий тим, що відбиває світогляд народу, його світосприймання і сві­торозуміння, погляди на хвороби та їх етіологію, роз­криває форми і методи народного лікування. В літера­турі він знайшов досить повне висвітлення 5. Розгляда­ючи структуру замовлянь, співвідношення язичеських і християнських елементів, зв’язок слова і дії, дослідни­ки підкреслювали їх давню дохристиянську основу, добре збережену завдяки незмінності узаконених фор­мул. За давніми світоглядними уявленнями народу, замовляння втрачає силу, коли щось забувається або змінюється в давно усталених формулах6. Саме цій обставині в значній мірі завдячуємо тим, що велика частина їх дійшла до нас у своїй первісній формі.

Зафіксовані в різних етнографічних районах Украї­ни, примовки мають аналоги в росіян, білорусів та інших слов’ян. У багатьох з них виразно виступають елементи давніх язичеських вірувань, відгомін тих да­леких часів, коли людина одухотворювала природу, поклонялась їй, зверталась за допомогою до небесних світил, води, землі — як сил, здатних протидіяти лихові, хворобам, зцілити недугу.

Як зразок можна навести примовку, записану в Коростенському районі на Житомирщині в 20-х роках нашого століття:

«Ясне сонечко ідеш ти через усей свєт, не боїшся ти уроков і пристріту, то щоб так не боялгея (ім’я).

Іде яский месяц через увесь сзєт, не боїться вон не вроков, не переляков, не пристріту, не пристретища, щоб так (ім’я) не боялась.

Ясная зора, ідеш ти через увесь свет, не боїться ти не вроков, не переляков, не пристріту, не пристретища, щоб так (ім’я) не боялась, не заспаного, не подумано — го, не чоловічого, не жіночого, не парубочого, не дитя­чого, не дівочого.

ГІ’ятьонка — матьонка, стань у помочи»7.

Примовку повторювали тричі.

Поряд з небесними світилами — сонцем, місяцем, зорями — як божество виступає п’ятниця. У віруван­нях наших далеких предків п’ятниця — язичницька бо­гиня родючості8. З введенням християнства її замінила св. Параскева, а в деяких місцевостях — богородиця 9.

Побутування подібних відповідників фіксують ет­нографічні джерела з російської та білоруської тери­торії:

Зоря —зоряниця,

Красная девица.

Возьми от младенца [ім’я] крик,

А ему дай пекрнк |0.

(Тульська губернія)

Або:

Вечерняя зоря Марымяна, утренняя Марея!

Зоря—Зорякпца, красна девица» 11

(Єнісейська губернія)

Сонцу незахадзнмаму,

Месецу сьЕяцимаму.

Морю син я му,—

звертались в заговорах білоруси |2.

Духом первісного анімізму пронизані примовки, в яких звучать звернення до явищ природи, рослин, де­рев як до живих істот. Яскравою ілюстрацією є оригі­нальні примовки, зафіксовані на українській території: «Лісе — пралісе! У тебе є дочка, а у мене син, посватає­мося, побратаємося. Нехай твоя дочка дасть сонливиці, а мій син віддасть плаксивиці» (Хмельницька об­ласть) 13. Іноді звертання конкретизувалося:

Добрий день, дубочки — голубочки.

У вас дочки [або сини], а в мене синочки.

Нате вам плакснвиці, крикливиці,

Дайте нам сонливиці, дрімливиці.

Або:

Добрий вечір тобі, степова лещина,

В тебе син, а в мене дочка,

Посватаймося, побратаймося.

Візьми собі крикливиці, а дай мені сонливиці м.

(Одеська область)

Дубе, дубе дуплястий,

Давай ми з тобою побратаймось,

Покумаймось або посватаймось.

У тебе син, а в мене дочка.

А я тобі буду подарки пересилати…

(село Аджамка Кіровоградської області) І5.

Подібні варіанти примовок від «крикливиць» («крикси», «несплячки», «плачі», «плаксивиці»— в ук­раїнців; «крикса-плакса», «ночниці»—у білорусів; «крик», «крикси», «полуношница»—у росіян) знаходи­мо в П. Чубинського, П. Єфименка, Ю. Талько-Гринце — вича, Г. Попова. В них збереглися елементи однієї з ранніх форм одухотворення природи — тотемізму, що знайшло вияв і в конкретній формі звертань до певних порід дерев — дуба, ліщини, і у виразному натякові на спорідненість людини з рослинним світом («побратай­мося, покумаймось або посватаймось») та в наявності слідів жертвоприношень («А я тобі буду подарки пере­силати») тощо. Текст примовки до певної міри обумов­лював місце дії. Як правило, замовляли надворі, повер­нувшись обличчям до лісу, на порозі. Примівку повто­рювали три або дев’ять разів. Росіяни, як фіксують етнографічні джерела, «крикси», «полуношницу» за­мовляли на вечірніх зорях. Відповідно й примовки міс­тять звертання до цих небесних світил 16.

Часто «крикливиці» замовляли у курнику. Тоді текст примовки по аналогії містив звертання до курей як до представників своєчасного сну, за народними повір’ями: «Добрий вечір тобі, Матвію-півню… При­йшла я до тебе з крикливицями і безсонницями. Кури — куриці, нате вам крикливиці: вечірні, полуночнії, світо­вії і ранковії, а моїй дитині дайте сонливиці, дрімливи­ці». Повторювали тричі і поверталися до хати, не ог­лядаючись 17.

Відповідні аналоги знаходимо в росіян та білорусів. Для прикладу:

Куры белые,

Куры серые.

Куры пестрыя,

Возьмите от младенца (ім’я) крик,

А дайте ему угомон 18.

Подекуди вважали, що можна називати будь-які кури, крім чорних (Тульська губернія) |9. Етнографічні описи середини XIX — початку XX ст. подають нам чис­ленні варіанти таких замовлянь з досліджуваної те­риторії.

Відгомін глибокої давнини чується у замовляннях типу:

Добрий вечір вам, илаксивці,

Просять вас крякавкн на вечорниці,

Ідіть собі, де люди не ходять,

Де вітер не віє, де сонце не гріє20.

(Хмельницька область)

На синем море столи застиланью,

кубкн налкваные. Там вам, ночницы,

пнць, гуляць! ‘Гам вам свадзьбы справляць 2|.

У таких примовках дійшли до нас збережені в народній пам’яті ті далекі часи, коли все, як здавалось людині, жило її життям. На їх давнє походження вказує і сама форма замовлянь — безпосереднє звер­тання до об’єкту, на який спрямована дія. На думку

дослідників, такий тип замовлянь — один з найдав-

• 22 НІШ ИХ.

У своєму розвитку замовляння зазнали значного впливу християнства. В їх зміст просочуються церковні атрибути, на зміну язичеським персонажам приходять герої християнської міфології — діва Марія, Ісус Хрис­тос, Іван Хреститель, Архангел Михаїл та інші святі: «Прошу Петра і Павла у помощ і всіх святих київських і печерських, станьте мені у помощ (Радомишльський район Житомирської області) 23.

Господи Исусе Христе,

Спаси и помилуй От всяких недугов Денных и ночных,

Полуденных и полуночных21.

(Тульська губернія)

Часто знахар виступає не від себе, а від імені бога, святої богороднці: «Не мої слова — божії слова і свя­тої богородиці діви Марії»25; «Не я говорю, а дух господний» 26.

При важких пологах звертались за допомогою перш за все до діви Марії та «женських переносиць» (миро­носиць) ГІелагеї, Соломії і Марії, «які просять бога за жінок у родах», святого Марка, який «одчиняє двері у рай», святих київських лікарів-ченців Олімпія та Агапіта 27. Сюжет одного з видів замовлянь від укусу гадюки, поширений в усіх східнослов’янських народів, оснований на легенді про святого, який вбиває змія. В українських та російських замовляннях — це св. Ми­хайло або св. Юрій, білоруських — св. Юрій: «Ездив Юрий по горах, по межах, по зялезных струмянах, побивав копьем и гадов и гадин» 28.

їхав через поле Михайло-Риханло на білому коні і з гострим мечем через афтитине поле, а на тім полі там білий камінь лежить, а під тим каме­нем Агипа цариця лежить і ввесь гад Там став Михайло-Рихайло її сікти.

Рубати і по тім каменеві кров її мазати 20.

Деякі з замовлянь являють цікаве поєднання язи­чеських та християнських елементів. Яскравою ілюст­рацією є зафіксована С. Верхратським на Східному Поділлі примовка:

Вечір добрий, дубе, березо…

Вечір добрий, місяцю ридаючий. Чого

мій син [ім’я] плаче— ридає, він сну не

має. Поїхав Іван Хреститель і привезе моєму

сину [дочці] сон зо всіх сторін, легенький,

тихенький. Дай же господи спання

від нинешнього дня, щоб спало щодня до біла дня 30

Дуже цікава в цьому плані подана В. Демічем біло­руська примовка від укусу гадюки:

…Буду гадю заклинать ясным солнцем, добрыми звездами и всем миром православным, Михаилом Архистратигом, чудным теремою и вечернею зарею31.

(Могилівська губернія)

Характерним прикладом, як з плином часу злились християнські та язичеські елементи, може служити і записана нами на Київщині примовка від болячки: «Господу богу помолюся, Ісусу Христу поклонюся і месяцу ясному і соненьку праведному і вам зоряніци, скориє помошніци» 32.

Однак на деяких зразках чітко видно, що дохристи­янська основа була первинною, християнство ж є пізні­шим нашаруванням. Ось замовляння од «бешихи» з Чернігівщини: «…Виговорує сам Ісус Христос і просить тебе, водиця-цариця, щоб ти текла, гуляла, коріньє промивала, од раба божого (ім’я) народженого, молит­венного, хрещеного «бешиху» виганяла» 33.

Цей вид лікувальної магії дає ключ до розуміння народної етіології захворювань. Загальнопоширеною, наприклад, була думка, що пристріт, уроки може на­слати не тільки знахар чи людина з лихими очима, а навіть близькі й рідні, що передати їх можна як безпосередньо поглядом чи не в пору сказаним словом, так і на відстані, думкою. Підтвердження цього знахо­димо в примовках:

Ви вроки, врочища,

Ви подумаиі, ви погадані,

Ви й батькові, ви й материні,

Ви братові, ви й сестрині,

Ви й хлопчачі, ви й дівчачі34.

(Одеська обметь)

Можуть вказуватись й інші природні й надприродні причини: «Пристріте — пристріту, чи ти з хмар, чи ти з вітру, чи з огня, чи з меча, чи сирітського плеча. Чи ти з швидкої ходи, чи ти з смачної їди» 35. (Житомирська область).

В примовках знайшов відбиття й погляд знахарів на своє ремесло, джерело його походження. З цього при­воду особливо цікава примовка^аписана С. Верхратсь — ким у 20-х роках на Східному Поділлі.

їхав Ісус Христос у Єрусалим, здибав болєзнів «7». Став їх питати та назад вертати: йдіть собі назад та сидіть, на­казания божого ждіть на людей. Кого господь накаже, то вам, болєзні, скаже:

«Йди болєзнь на раба божого [ім’я].

І так болєзнь мучить та людей учить, щоб бога пам’ятали та бабів на забували, котрим бог открив своє откровеніє од болєзнів зв.

В цій явно пізнішого походження примовці вислов­люється погляд бабів на своє «лікування» як на «от — кровеніє боже». «Болєзні», на їх думку, посилаються не лише для підтримки в людях страху божого, а й «щоб бабів не забували».

Іноді в замовляннях чітко підкреслюється класовий момент, хвороби відсилаються на панів, попів. У при­мовці від «криксів», записаній в Овруцькому районі Житомирської області, їх старались «на панскіє дєті зганяті — на панскіє, на циганскіє, на поноускіє»:

Ідіть ви, крикси,, купатіса, на очєретінки чеплятіса — там будут панскіє дєті купатіса, на ніх будут усє крікси чеплятіса, а єтому дітяті треба спаті, гуляті, тілу прібуваті.

Замовляння, як правило, супроводжувались цілим рядом магічних дій, поєднувались з іншими засобами та видами лікувальної магії. Дуже часто вказівка на це, перелік цих дій і засобів даються в тексті самої примовки. Наприклад, замовляючи «враз-золотник», в примовці називаються дії, які виконували при цьому:

Вразе-Дем’яне! Вразе-Романе! Я тебе вимовляю, горшком заставляю, покришкою покриваю, живокість тобі даю, матушником напуваю, рум’янкою заливаю, тоєю замовляю, на місце посилаю 37.

Примова від «бабиць» теж ілюструвала послідовний процес лікування:

Я вас вимовляю, окропом поливаю, пшоном посипаю і ложкою одгортаю, веретеном випрядаю і голкою вишиваю, і гребінцем розчесала, і на пущі, на нетрі зіслала 38.

Бабиці заварювали так: в невеликий горщик нали­вали води, клали три щіпки пшона, колотили тричі веретеном і тричі ложкою, нагрівали. На живіт ставили миску, в неї кидали гребінь, ніж, голку з ниткою, веретено, ложку, виливали туди воду, супроводжуючи усі дії наведеною вище примовкою.

Подібні варіанти замовлянь, що зберегли сліди ма­гічних дій, зафіксовано у росіян та білорусів:

Встану я раба божа Пелагея, благословлясь, пойду перекрестясь, из дверей о двери, из вопот в ворота, по чисто поле, под восточну сторону ”.

Йшли три паны, скумпалися, кости с

костями складалися, няслн от звиху зельля

и к костям примеряли, и к суставам прикладали 40.

Підсумовуючи сказане про словесну магію, зазначи­мо, що цей вид магії вимагає уважнішого ставлення з боку етнографів •— як до одного з цінних джерел вивчення народного світогляду. Для етнографа вона становить вдячний матеріал для реконструкції народ­них уявлень про хвороби та методи боротьби з ними. Для медиків ця тема цікава як свого роду психотера­пія — галузь, яка займає певне місце в сучасній науковій медицині та розглядається нею як невід’ємна частина лікувального процесу в комбінації з іншими і аж ніяк не протиставляється іншим формам лікуваль­ної дії на психіку і соматику хворого41. На думку радянських етнографів, в народній медицині це поєд­нання являло собою ще більш цілісний сплав 42.

Таємнича обстановка, в якій діяв знахар, сама ма­нера шептання, певні правила, яких він повинен був дотримуватись,— усе це впливало на психіку хворого, вселяло віру в одужання.

Замовляння заслуговують вивчення і як твори, що, переслідуючи магічні, медичні цілі, піднеслися до рівня зразків художньої прози.